Трагікомедія. За Семюелем Беккетом.
"Мало хто згадує, що "Годо", по суті, трагікомедія. І безглузда словесна еквілібристика Володимира, Естрагона, Поццо й Лаккі відсвічує живою людською гіркістю. Про що завгодно ставлять «Годо» — про диваків, дурнів, філософів. Курбасівці своєчасно підстелили соломки, убезпечивши себе від можливої поразки, поставивши і зігравши… про себе. Про акторів. Про балакучих, суєтних і непосидючих лицедіїв, які жонглюють марними словами й непотрібними предметами. Ще трохи — і вийшов би формений цирк. Але в них є відчуття, коли треба вчасно зупинитися, утримуючи баланс комічним і трагічним."