DE МАРШ ЕНТУЗІАСТІВ!?
Арт-галерея "Primus"
вул. Лесі Українки, 16/5LvivLvivUkraine
(032) 247-04-73Арт-галерея "Primus"

DE МАРШ ЕНТУЗІАСТІВ!?

DE МАРШ ЕНТУЗІАСТІВ!?

27 квiтня 2010 - 9 травня 2010, 11:00 - 19:00, крім понеділка, Арт-галерея "Primus" (вул. Лесі Українки, 16/5)

Сайт:
www.primusart.com.ua
Пошта:
artprimus.lviv@gmail.com
Телефон для довідок:
+38(032) 247-04-73 

Виставка Анни Атоян.

Нам сонця не треба, нам партія світить, нам хліба не треба, роботу давай…

Джерелом натхнення нового проекту Анни Атоян «DE марш ентузіастів!?» стала… книжка «Радянські тканини 1920-1930-х років». Бронебійно-абсурдна заідеологізованість усіх оцих сюжетів з дружніми тракторами-танками-літаками, гламурними корівниками, елегантними елеваторами, естетичними кузнями та іншими атрибутами «щасливого» радянського життя-буття спровокували Анну поглянути на агресивну молодість країни Рад у сатирично-фантасмагоричному форматі соц-арту. Для тих, хто дотепер тішився з вишуканих іронічно-ностальгічно-філософських батиків мисткині, такий відвертий стьоб з нашого зовсім «свіженького» минулого, яке ще залишається складовою більшості біографій мешканців пострадянського простору, можливо, настрашить. Або шокує. Принаймні з першого погляду. Проте, як на мене, це дуже серйозний і відважний крок автора від романтичної міфологізації історії до її критичного аналізу, коли мистецький проект перетворюється на серйозне дослідження співвідношень досвіду конкретного індивідуума з соціальним та історичним контекстом доби.

Спираючись на достовірність документального фото, Анна хірургічно-точно виокремлює зі «звалища історії» лише кілька персонажів, які узагальнюють розмаїття подій і фактів до рівня логотипу. Аби підкреслити агресивне прагнення радянської ідеології «зачесати» суспільство під одну гребінку, Анна тиражує одні й ті самі світлини, обмежуючись лише зміною ідеологічно-свідомого гардеробу героїв. Парочка ідіотично усміхнених ентузіастів, готових за першою вказівкою «зверху» їхати світ за очі щось таке несусвітнє будувати, влаштовувати, організовувати, аби тільки довести, що «країна вічних будівників комунізму» – най-най-най-най…і попереду цілої планети… Дитяче фото рідної тітки з родинного архіву художниці: мала дитина, що зворушливо-довірливо чекає свого «завтра», але ж ми вже точно знаємо, яким воно буде… І компанія «привидів комунізму» в їх реальних історичних персоніфікаціях, що, мов той дідько з пуделка, «скачуть до очей» добропорядної Європи.

Акцентована абсурдність ситуацій, в які художниця поміщає героїв – її авторський спосіб самозахисту у нашій щоденній безнадійній «партизанській» боротьбі з безглуздістю дійсності та спадком «кістяків у шафі» історії. Мистецька метафора безсенсовності існування «маленької людини» у механізмі тоталітарної держави раптом знову перетворюється на жорстку реальність в останньому залі, де Анна Атоян представила добірку справжніх документів випускниці Староруської гімназії Серафіми Благовіщенської. Ці благенькі «біографічні папірці», знайденні кілька років тому (дуже промовисто!) на звичайнісінькому львівському смітнику - скромні, але щемливо виразні свідки «вакханалії абсурду», ім'я якій - «Радянський Союз». Хоча у Львові (в Галичині) він тривав коротше, але це не означає, що ми не маємо проблем із його рецидивами. Тому відвідини цієї виставки особливо рекомендовані в якості антидоту для «обтяжених ностальгією» за країною, яку ми втратили. 

Історик мистецтва Наталія Космолінська

Print 

Написати відгук
Введіть код:

Наш канал на YouTubeМи на Facebook!