Афіша

Виставка Олексія Маркітана.

Як там воно було, коли всім відома дівчинка Аліса зазирнула у Задзеркалля? «Все дивасніше і дивасніше», - так вона ошелешено прокоментувала те, що побачила... Те саме враження владно змушує широко розкрити очі й запрацювати мізки на виставці картин Олексія Маркітана. 

Світ, що зображено – абсолютно не той, в якому ми живемо. Це світ перетворень, це світ ребусів і шарад. Того, що розкрито, розкладено по поличках й пронумеровано, - цього в Маркітанії немає. 

«Я намагаюсь закласти у свої картини незавершеність дії, яка завдяки уявленню глядача обертається падінням, або злетом», - коментує свої роботи художник, підкреслюючи провокаційний характер полотен. 

Критики називають його постмодерністом. Сам Олексій каже так: «В ідеї авангарду закладено те, що в минулому нібито усе погано, все хороше, - в теперішньому... Постмодернізм же каже: ні, хлопці! Все – добре! І в минулому і зараз. Тому я використовую елементи різних часів. Спокійно працюю з Лукасом Кранахом, з Малевичем і з сучасними авангардистами. Дуже люблю раннє Відродження. Тоді зароджувалося все сучасне мистецтво, там є елементи всіх напрямів. Ніби закваска. З неї можна витягувати найцікавіші штуки й розкручувати, розкручувати... Я трохи відчуваю себе художником раннього Відрождення. Займаюсь створенням нового художнього тексту без епатажу глядачів. Бо багато сучасних авторів люблять епатувати, бити по щоках...» 

Хтось каже, що Олексій Маркітан ув`яз у своїй барочно-параноїдальній живописній рефлексії та іронії. Хтось вважає його одним з тих, що створив революцію в українському живописі на межі 80-90-хх років. А дехто бачить в ньому вічну дитину, яка бавиться замість ляльок і солдатиків образами й ідеями... 

Хуліо Кортасар пишався тим, що до сивини зберіг у собі відчуття дитинності... Хіба ж то не інфантилізм є поштовхом до творчості? Хіба не погляд дитини на життя, як на пригоду, відкриває для глядача лабіринти таємничої Маркітанії? 

Художник створює свою систему координат, переосмислюючи стандартні символи і образи. Маркітан не піддає сумніву високі критерії істини, яка, за його переконанням, завжди є у добрі, але він все одно вважає, що добро і зло рівновеликі у своїй значимості. І лише боротьба між ними і факт перемоги розставляють акценти і визначають пріоритети. Саме тому в роботах майстра присутні зримі образи цих двох понять. 

Сакральний підтекст в полотнах Маркітана кидається у вічі, але трактувати його роботи тільки з точки зору християнської символіки було б звуженням їх рамок. Чому б змієподібні персонажі не інтерпретувати як знак мудрощі, що йде, наприклад, від традицій солярної символіки наших далеких предків? Можливо, хвостата істота, що закручена кільцями, - нескінченість, час, що народжується і вмирає... 

Він не намагається відкрити нову живописну реальність. Навпаки – логічна схема його розповідей – різноманітні ремінісценції прикмет інших історичних епох: від візантійського середньовіччя, повз ранньоренесансні форми, до живопису бароко. Художник делікатно запозичує і елементи наїву, споріднені з народним мистецтвом, і натякає на сюрреалістичне домислення форми і простору. 

Синтезуючи ці компоненти, він вдало знайшов те, що називається живописним почерком, авторським прийомом: зі складною алегоричною побудовою, міфологізованим підтекстом і суб`єктивною трактовкою однозначних істин. У живописі Маркітана «текстова основа» - річ не остання, але своєю багатозначністю вона не дозволяє візуальності перетворитися на ілюстрацію і оберігає зображення від прямої літературної залежності. 

Наш провідник по просторах Маркітанії каже: 
«Метою мистецтва завжди було – допомогти вижити серед абсурду, що оточує. Художники постійно намагаються сформулювати, те, що коїться. Зробити з усього цього хаосу щось хоча б схоже на нормальну річ. Але спочатку довести до вибуху, змусити придивитися. Художники кажуть: дивіться! Ми ж робимо! Дивіться, ми гармонізуємо, щоб ви нормально себе почували... Але ніяк не виходить... Криза мистецтва.» 

А, може, все ж таки вийшло? 
Придивимося? Що там, в Маркітанії? Все «дивасніше й дивасніше»? Чи хаос згармонізовано? 
Розкриваємо очі... 

Довідка

Олексій Маркітан народився 18 червня 1959 року в Миколаєві. Закінчив художньо-графічний факультет Одеського Державного Педагогічного Університету. Член НСХУ з 1982 року. Працює старшим викладачем Миколаївського філіалу Національного Університету Культури і Мистецтва. 

Персональні виставки:

Київ (1990, 1995, 1996,2006) 
Одеса (1991, 2000, 2002) 
Миколаїв (1989,1991, 2000, 2002, 2003, 2006) 
Мюнхен, Германія (1999) 
Нью-Йорк, США (1993) 
Виставки: 
16 Міжнародний художній салон. Лібрамонт, Люксембург (2003) 
Линеарт. (Гент, Бельгія, 2000) 
Триєнналє-2001 (Київ, 2001) 
Виставка «Дні України в Росії» (Москва, 2005) 
Групова виставка (Кипр, 2005) 
Арт-Київ (2006, 2007) 
Арт-фестиваль (Стамбул, Турція, 2006) 
Приймав участь у Бирючим-008 

Марина Кротевич. Мистецтвознавець.