Розмова Галини Вдовиченко та Христини Лукащук.
“Жіноча література” в епоху емансипації: універсальний текст чи текст для “другої статі”? чи кохання — неодмінна тема “жіночої літератури”? як сучасна “жіноча література” може відійти від стереотипного образу жінки як “слабкої статі”? що корисного можуть узяти чоловіки з “жіночої літератури”?
Обидві письменниці — лауреатки конкурсу романів, кіносценаріїв та п’єс “Коронація слова”. У своїх книжках обидві звертають щонайбільшу увагу на світ жінки.
Про роман Галини Вдовиченко “Пів’яблука”: “За всіма ознаками, роман Галини Вдовиченко – яскравий взірець сучасної феміністичної прози, адже його написала талановита жінка п р о талановитих жінок і, не маю найменшого сумніву, д л я талановитих жінок”.
(Тетяна Дігай “Яблуко з казки”, Поетичні майстерні).
Про повість Христини Лукащук “Рожевий і ще раз рожевий”: “Жінка тут – істота, яка любить, яка живе. Світ довкола неї наповнений тонами і напівтонами. Цим текстом авторка намагається подати образ жінки не лише як об’єкт еротичного зацікавлення, а розкрити гаму відчуттів, світ чуттєвості, задоволення. З її слів, ця повість є сповіддю щасливої жінки – відвертою, інтимною, доволі оголеною…”
(Божена Городницька “Христина Лукащук: “Щастя теж треба завойовувати”, sumno.com)
Початок о 18:00.