Нотатки з підпілля
Арт-галерея "Primus"
вул. Лесі Українки, 16/5LvivLvivUkraine
(032) 247-04-73Арт-галерея "Primus"

Нотатки з підпілля

Нотатки з підпілля

2-14 березня 2010, 11:00 - 19:00, крім понеділка, Арт-галерея "Primus" (вул. Лесі Українки, 16/5)

Сайт:
www.primusart.com.ua
Пошта:
artprimus.lviv@gmail.com
Телефон для довідок:
+38(032) 247-04-73 

Анатолій Семагін, Анатолій Котенко.

Минуле сторіччя… 

Так, двадцяте сторіччя, – вже 10 років, як називається минулим... майже антикварним… Cімдесяті роки… Коли, як висловився Володимир Висоцький, «безвременье вливало водку в нас»… 

Для молоді ці часи – сива давнина, для людей середнього віку – епоха, що «проминула з вітром»… Епоха подвійної моралі, коли, так би мовити, в екстер’єрі будувалося світле майбутнє і проголошувалися слогани, а в інтер’єрі точилися розмови на кухнях «за життя»… Скільки тем обговорювалося на цих нічних посиденьках! Але зранку учасники цих диспутів йшли до праці, застібнувши на всі ґудзики пальта і душі… Такі були часи… 

Те саме було й в мистецтві… Що робили художники? На верхньому щаблі соціальної драбини були ті, що вдало вписалися в рамки соцреалізму, інші – заробляли на кусень хліба оформлюванням (кожне підприємство мало вносити свою лепту у справу наочної агітації), хтось знаходив свою нішу у малюванні пейзажів та натюрмортів (кількість аполітичних жанрів була невеликою), дехто – йшов у декоративно-прикладне мистецтво, а ще були митці, що не вважали за потрібне ставити свій талант на службу ідеології й працювали навіть кочегарами та двірниками. 

Для душі ж нонкомформіста лишався час, вільний від праці для заробітку… 

На виставці в галереї «Primus» представлено роботи двох львівських Анатоліїв, двох художників, чиє мистецтво родом з «затхлих» сімдесятих… 

Вони тоді знайшли спосіб заробляти образотворчим мистецтвом, не наступаючи при цьому «на горло своїй пісні»… Коротко кажучи, один з них, вже покійний Анатолій Федорович Котенко, малював ікони (в селі Мурованим, що під Львовом, майже в кожному домі є ікона його пензля), а Анатолій Володимирович Сємакін робив книжкові ілюстрації. 

На виставці представлена та невелика частина їхнього доробку, який вони створювали для себе… Те, що можна назвати приватним щоденником художника, думками, що втілив олівець… Чому саме олівець? Чому туш? Чому клаптики паперу? Чому такий мінімалізм? А все дуже просто… В 60-ті і 70-ті роки фарби було «дістати» важко, пензлі купити могли тільки члени Спілки художників… На цьому голодному пайку й доводилося існувати… Мінімум засобів – максимум виразності… 

В другому і третьому залах розміщено графічні й живописні твори Анатолія Котенка. Художник народився 4 серпня 1933 року у Москві, але творче життя його пройшло у Львові. Спеціальної художньої освіти не отримав. Його вчителями були альбоми репродукцій, книги, вивчення творчості Моне, Ренуара, Пікасо, Матіса. Він був відомим як людина контактна, доброзичлива, добре обізнана в поезії. Міг годинами читати напам`ять Гумільова, Ахматову, Кузьмина, Бродського… Поетичність натури Анатолія Котенка знайшла відображення у віртуозних нарисах з еротичною направленістю. Любов до жіноцтва (взаємна!) відчутна у галереї портретів слабкої статі. Якщо в іконописі Котенко притримувався церковних канонів, то, розроблюючи релігійну тематику в ескізах, він вражає різноманітністю ракурсів. Багато ескізів присвячено пошуку найвиразнішого показу такої трагічної теми, як розстріл. 

В четвертому залі представлено роботи Анатолія Володимировича Сємагіна. Щодо дати свого народження художник з гумором сказав, що зачаття тіла трапилося шостого лютого 1938 року в селищі Шкотово біля Владивостоку. Цей митець отримав спеціальність художника-графіка у Львівському поліграфічному інституті у 1966 році. Малював книги для дітей Молдавії і різав гравюри. Так коротко він виклав свою автобіографію. І підписався: Толік Сємагін. До речі, щодо підпису… Глядача може заінтригувати підпис під малюнками: Пєровой. Хто б це міг бути? Третій художник? Ні… Просто Анатолій Сємагін десь у 90-ті роки вирішив дати нові назви своїм творам двадцятирічної давнини, і разом з тим взяв псевдонім... «Пєровой» – це від слова перо, як, мабуть, вже всі здогадалися… Знаряддя праці графіка… 

В графічних роботах Сємагіна видно, як з`являється образ за образом, без окресленого попереднього задуму… Одна лінія притягує до себе іншу… Штрих перетворюється на пляму… І потік свідомості народжує образ… 

В останні роки художник зацікавився каліграфією. Він може акуратно скласти аркуш паперу, розгорнути і, на таким чином створених площинах, креслити й креслити гротескні орнаменти, жоден з котрих не повторюється… Так само багато в його доробку чогось на зразок кольорових ієрогліфів, що заворожують своїм лаконізмом. Пише він і вірші, десь так в стилі Хармса… Чи може Хлєбнікова… І створює рукописні книжечки, де свої вірші ілюструє своєю ж графікою. 

Взагалі, зараз у художника інше відношення до творчості… Якщо його запитати, яка назва у тої чи іншої роботи, він відповість: «Всі старі роботи називаються «Суєта суєт». А на всі питання він так само впевнено відповість: «Читайте Біблію! Там - усе!» 

Взагалі-то, цю б виставку відкрити років так з тридцять тому… Але тоді було – самі знаєте як… Отож, добре, що замальовані аркуші (так само як і рукописи), будемо сподіватися, що Михайло Булгаков не помилився, - не горять… І добре, що все це збереглося і що архітектор Юрій Соколов, друг обох художників, взяв на себе труд вибрати з достатньо вагомого доробку найцікавіші роботи і показати їх львів’янам, сучасникам митців, а також молоді. Показати «щоденники олівцем», майже «Нотатки з підпілля», що відкривають нам ще одну невідому сторінку з минулого сторіччя... 

Мистецтвознавець галереї «Primus» Марина Кротевич.

Print 

Написати відгук
Введіть код:

Наш канал на YouTubeМи на Facebook!